Ми зможемо витримати, якщо є за кого триматись
Щороку 10 жовтня світ говорить про те, про що, на жаль, часто мовчить у повсякденні —
про ментальне здоров’я. Про те, що болить усередині, але не завжди видно зовні. Про
втому, тривогу, розпач і надію. Про те, що кожен із нас має право на підтримку, співчуття
і — найголовніше — на розуміння.
У часи випробувань, які переживає Україна, питання ментального здоров’я стало
особливо актуальним. Війна, втрати, невизначеність, постійне напруження — усе це
виснажує навіть найсильніших. Але саме зараз ми, як ніколи, відчуваємо силу спільності.
Ми вчимося триматися — одне за одного. Бо витримати можна, коли є за кого триматись.
Ця фраза — не просто гасло. Вона про життя, про зв’язок між людьми, про невидиму
нитку, яка підтримує нас у найтемніші дні. Коли подруга телефонує, просто щоб запитати
«як ти?»; коли незнайомий волонтер приносить допомогу з посмішкою; коли ми слухаємо,
обіймаємо, мовчимо поруч — це і є підтримка, що лікує.
Ментальне здоров’я — це не лише відсутність хвороби, а стан рівноваги, коли серце і
розум знаходять гармонію. І цю гармонію неможливо досягти на самоті. Нам потрібні
люди поруч — друзі, рідні, колеги, спільнота. Іноді — просто хтось, хто почує.
Сьогодні Всесвітній день ментального здоров’я нагадує нам: турбота про себе не є
егоїзмом. Це — акт любові до життя. Це наша спільна відповідальність — говорити про
емоції, шукати допомогу, підтримувати одне одного. Бо сильні — не ті, хто не падає, а ті,
хто вміє підставити плече.
Ми — нація, яка вміє триматись. І поки тримаємось одне за одного, ми витримаємо все.
